Ця сторінка ще не вичитана
III Гуманний будь, і хай твоя гуманність Пливе з криниці чистої любови, Якої не мутить пиха й захланність. Гуманний будь не так як богослови, Що надприродним ліктем довг свій мірять Льву такають, а гримають ослові, Братами мають тих лише, що вірять У їх закон, в їх повісті і чуда, До „вічних благ“ все ласо зуби шкірять, Та цідять муху, щоб ковтнуть верблюда. Не те, щоб всіх любив — це вже над міру, А не бажай нікому зла та худа. Всіх бляґ і брехень не бери на віру, На фалш і зраду май порядний дрюк, І не давай з братів лупити шкіру. Лише не сердься, не заламуй рук, Котячу флеґму май усе в запасі, Не вір облесним, стережися злюк, А дармоїдам все кажи: А засії 247
