їх Якби ти знав, як много важить слово, Одно сердечне, теплеє слівце! Глибокі рани серця як чудово Вигоює — якби ти знав оце! Ти певно б повз болі і розпуки, Заціпивши уста, безмовно не минав, Ти сіяв би слова потіхи і принуки, Мов теплий дощ на спраглі ниви й луки,— Якби ти знав! Якби ти знав, які глибокі чинить рани Одно сердите, згірднеє слівце, Як чисті душі кривить і поганить І троїть на весь вік—якби ти знав оце! Ти б злість свою неначе пса гризького У найтемніший кут душі загнав, Потіх н£ маючи та співчуття палкого, Ти б хоч докором не ранив нікого,— Якби ти знав! Якби ти знав, як много горя криється У масках радости, байдужости і тьми, Як много лиць, за дня веселих, миється До подушки гарячими слізьми! Ти б зір і слух свій нагострив любов'ю І в морі сліз незримих поринав, їх гіркість власною змивав би кров'ю І зрозумів весь жах в людському безголов'ю,— Якби ти знав! 256
