Ця сторінка ще не вичитана
Страшний суд Ну, а що, як справді правда, Що панотчик в церкві править, Що мене по смерті янгол Перед Божий суд поставить? І засяде Бог на троні В блисках бур і гуках грому, І всі чотири кінці світу Враз поклоняться старому,— Заревуть небесні труби, Потрясуться всі основи, І мертве все стрепенеться, Дожидаючи обнови, — І що від нащада світу Мало дух живий у собі, Підійметься, не пропаде Ні атом життя у гробі… І потягне все на суд той, Мов безмежні, сиві хмари, І ущерть сповниться міра Плати добрим, злому кари… І відкриються всі тайни Найновіші й найдавніші, — Перед явністю такою Затремтять найправедніші… І не тільки кожне діло, Але навіть кожне слово, Кожний помисл, кожна похіть Оживуть тоді наново, 261
