Скиби краючи й загони, І для всякої худоби Єсть окремі тут вагони. Там їм плата по заслузі, Море радощів готових, — Але мусить же й зо мною їхать хтось у особових. Вас я, дітоньки, шаную, Та одна моя вам рада, Щоб держались ви, як добрі Пастирі, свойого стада. А компанію для мене Вибирать вам буде трудно; А мені в компан'ї з вами — Вибачайте — було б нудно. Чи я вас за дурнів маю, Це лишіть мені на волю, Та себе за дурня мати Вам, їй-богу, не позволюI“ Тут я попрошу о слово І скажу: „Мій Боже правий! Присуд твій мені не ясний, Та занадто він ласкавий. Хоч то певно не моя річ Поправляти присуд Божий, Та боюся, до твойого Я експресу не пригожий. Компаиіста я немудрий Для небесного сальону, І готов так як у земних Часто випадати з тону. А по друге, ти ж подумай: Для якої то поради Серед твоїх найвірніших Слуг почнуться свари й звади? Я ж добродіїв цих знаю: 265
