Ця сторінка ще не вичитана
Безмір обіймай душею, І в найвищій тій екстазі Злийся з сутністю моеюі“ Ці слова впадуть на мене, Наче дощ густий, вогнистий, Спалять сумніви й тривогу, І я встану ясний, чистий, І почую в собі силу І безмірну духа владу, І перед найвищим Духом В пориві любови впаду. Всі думки і всі бажання Я зберу в одно вогнище, І на крилах їх я стану Підійматься вище, вище… І уже весь безмір стане Перед моїми очима, Наче карта розікрита, Наче світло, що не блима, Тільки рівно, чисто ллється,— Щезнуть загадки і межі, І поллється щастя в душу, Як безмірний блиск пожежі. Я ростиму й сам в безмежність, Все проникну, все Ррогляну, Все скоштую — вище- глибше — І розвіюся в нірвану. 271
