Спомин.
У садочку в холодочку,
Гарна мати молода
Возить донечку в візочку
Возить звільна і гойда.
Мірно, наче пташка в клітці
З щеблика на щеблик скаче,
Возить доню в холодочку,
Хоч дитина спить, не плаче.
До візка не заглядають
Материнські очі чулі,
Лиш уста тихенько шепчуть:
Люлі-люлі, люлі-люлі.
Пріє в спеці Львів, неначе
Сіра бестія незвісна;
Шум його гуде, неначе
Колискова дивна пісня.
По садку проходять люди,
Чути дітський плач і крики…
Ось панок побачив матір,
Жаль обняв його великий.
Глипнула й вона на нього
І здригнула, мов від кулі,
Над візком, схилившись, шепче:
Люлі-люлі, люлі-люлі.
