Ця сторінка ще не вичитана
X Безмежнеє поле в сніжному завою, Ох, дай мені обширу й волі! Я сам серед тебе, лиш кінь підо мною, І в серці нестерпнії болі. Неси ж мене, коню, по чистому полю, Як вихор, що тутка гуляє, А чень1) утечу я від лютого болю, Що серце моє розривав. *)*) Чень—може. 28
