Ця сторінка ще не вичитана
Епілог. Розвійтеся з вітром, листочки зів'ялі, Розвійтесь як тихе зідхання! Незгоені рани, невтишені жалі, Завмерлеє в серці кохання. В зів'ялих листочках хто може вгадати Красу всю зеленого гаю? Хто взнає, який я чуття скарб багатий В ті вбогії вірші вкладаю? Ті скарби найкращі душі молодої Розтративши марно, без тями, Жебрак одинокий на зустріч недолі Піду я сумними стежками. 41
