Ця сторінка ще не вичитана
IV В алеї нічкою літною Я йшов без тями, наче тінь, Горіли зорі надо мною І неба темная глибінь, Мов океан тиші, спокою, Лилася в душу. Як же я Ще вчора вас любив, о, зорі, Тебе, блаките! Як моя Душа в безмірному просторі Купалася, на ті прозорі Луги летіла, де цвітуть Безсмертні квіти, де гудуть Несказано-солодкі співи! А нині темні і тяжкі ви Для мене, весь ваш чар погас. Ненавиджу я нині вас! Ненавиджу красу і силу, І світло,й пісню, і життя, Ненавиджу любов, чуття,— Одно люблю лиш — забуття, Спокій, безпам'ятну могилу. В алеї нічкою літною Я йшов без тями, наче тінь. Поперед мене, поза мною Снували люди. Дзінь-дзінь-дзінь! Дзвонив біцикль. Неслися шепти 79
