Ця сторінка ще не вичитана
XV І ти прощай! Твого ім'я Не вимовлю ніколи я, В лице твоє не гляну! Бодай не знала ти повік, Куди це я від тебе втік, Чим гою серця рану. Мене забудь швиденько ти, Своїх діток люби, пести, Будь вірна свому мужу! І не читай моїх пісень І не воруш rfi в ніч ні в день Цю тінь мою недужу. А як де хтось мене згада, Хай тінь найменша не сіда На вид твій, квітко зв'яла! І не блідній і не дрижи, А спокійнісенько скажи: „Ні, я його не знала!“
