Ця сторінка ще не вичитана
Я не дитина, я не лякаюсь мар, Неначе в'язень з дому тортур і кар, Душа моя на волю рветься В мами матерії лоні вснути. Бажає бомблик приснути радісно, Згасить болючу іскорку — свідомість, З людства свойого ні пилинки В вічність не хоче нести з собою. 103
