Ця сторінка ще не вичитана
баби. А там купками, то в ряди накидані мужицькі лахи') вбогі, кожухи, ярма, шлеї. „Тут клади податок, — так слова лунають строгі,— то фант2) віддам! Чи то від ваших сліз Цісарський скарб наповниться, небоги?“ Геть відси, геть! В пустиню, в поле, в ліс! Де б щохвилини оттакі картини важкий в душі не діяли розріз! Ось поле ділання. В оці хатини я маю людськість, світло, мир нести!.. Ввижається в уяві стать дитини, що море черпа ложкою. „Це тиі,— кричить нутро моє,— смішний герою, цей океан кривд, горя, темноти рад вичерпати ложкою дрібною!“ *)*) Лах — стара, порвана одіж. -) Фант—річ, забрана в забезпечення податку. 139
