Ця сторінка ще не вичитана
IX Привіт тобі, мій друя;е вірний, гаю, повірнику моїх найкращих дум! Все чисте, ясне, що лиш в серці маю, надихав свіжий запах твій і шум. На твоїх полянах, в відлюднім плаю *) я розсипав свій жаль, губив свій сум; у твоїх запахах, неначе в раю окрилювався молодечий ум. Під скрип могутніх конарів дубових 2) складались першії мої пісні, слабії відгуки твоїх пісень чудових. А в бурі рев, як громи навісні ломали твоїх велетнів коро*»и, у твоїх криївках шукав я охорони.
- ) Плай—гірська стежка, доріжка.
-) Конар—гілка. 143
