Перейти до вмісту

Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 16. Поезії (1958).djvu/444

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

побачили таку ж реальну дійсність, такі ж великі явища, як в зорях, у Ніагари реві, у скелях Гімалаї. І тут, у власному нутрі ми віднайшли все те, що, бачилось, утратили в зовнішньому околі: гармонію, і вічність, і безмежність, і всі рожеві блиски ідеалу. Нехай життя — момент і зложене з моментів, ми вічність носимо в душі; нехай життя — борба, жорстокі, дикі лови,— а в сфері духа є лиш різнородність! Різні тони, різні фарби, різні сили і змагання, мов тисячострунна гарфа,— та всім струнам стрій один. Кожний тон і кожний відтінь, це момент один, промінчик,— але в кожному моменті сяє вічности брилянт.

159