Ця сторінка ще не вичитана
все, що стратив,тут до мене підняло лице сумне. Молоді, гарячі сльози тут, мов рожі, зацвіли по стежках отих тернистих, де колись вони плили. Молода палкая туга, мов жебрачка в лахманах, все чогось іще шукала,, топчучи зарослий шлях Тільки віра молодая, мов загашений вогень: купка попелу лишилась, обгорілий, чорний пень. І нараз пропали чари, сонце глипнуло в вікно!… Я прокинувся. Чи справді? Все те ще не так давно? Я ще не старий! Ще сила е в руках і у душі! Ще поборемося, доле! Ну, попробуй, задуши! Я ще не старий! Не згинув ще для мене жизні зміст, хоч журба, хоч горе тисне, — ні, ще я не песиміст!
