Ця сторінка ще не вичитана
VI Ой, ідуть, ідуть тумани наддністровими лугами, наче військо з корогвами, а передом отамани. Сурми боєві не грають, і панцирики не дзвонять, тільки смуток навівають, верби віття низом клонять. Тільки в мряці тонуть села, і уява мари плодить; тільки дума невесела, мов жебрак, по душах ходить. 166
