Аж нараз почувся стукіт — на горі хтось по закону каменем о скелі стукав, старець стуком відповів. І спускається на шнурі кіш з поживою для нього, а на дні коша біліє запечатане письмо. Затряслись у старця руки: на письмі слова знайомі, український той скоропис і знайомая печать. „Старцю чесному, Івану, що в Афонській самотині шлях важкий, тісний верстає, шлях показаний Христом— „православні з України, зібрані у місті Луцьку на братерськую пораду, шлють благання і привіт. „Богу дякуєм святому, що про нас не забуває, і важкії нам спокуси шле для нашого добра. „Що важкі його удари нас кують, мов те залізо, з жужелиці очищають і гартують, наче сталь. „Богу дякуєм святому й молитвам тих богомольців, що тягар хреста на плечі за братів своїх беруть. 205
