УВАГИ 1) Зів'яле листя, — декілька віршів із цеТ збірки друкував Франко в „Житті і Слові“ за 18% рік. В кн. II були поміщені під заг. „Зів'яле листя“ поезії: І Сипле сніг, II Коли студінь потисне (без останньої строфи), III Як віл в ярмі, IV Хоч ти не будеш цвіткою цвісти; в кн. III: V Оце тая стежечка (в пізнішому виданні поправлено рядок: „Цілував з сльозами" на „Обливав сльозами" та „Сквапно так мій слух хапав" на „Сквапно так мій слух ловив), VI Як би я знав чари, VII Що щастя?—Цього ж року вийшла окрема збірка „Зів'яле листя". Лірична драма, 112 стор. Наклад автора. Критика зустріла різно цю збірку. В. Щурат в „Зорі" за 1897 р. ч. о віднісся негативно до неї, на що Франко відповів йому віршом „Декадент", що був поміщений в збірці „Мій Ізмарагд". В т. VI. „Життя і Слова" за 1897 р. була також маленька замітка про цю збірку. В 1911 році передрукував Франко цю збірку віршів другим виданням, звідки вона передруковується. Збірка друкувалася в Києві. Цензура заборонила передрукувати вірші: III „Не боюсь я ні Бога" і XVIII „Душа безсмертна“. Ці дві поезії в Галичині були додруковані і разом з мелодією Франка, яку списав Ф. Колесса 20. XII 1910 року, під заг. • Старогрецька Алкаєва строфа", доліплені в кінці книжок, що розходилися в Галичині. Дуже цікавий причинок до зрозуміння .Зів'ялого листя* подає С. Вітик в своїх споминах „Як працював Іван Франко" (Культура й побут, Харків ЗО травня 1926 р. № 22): .Підкосила його добрий настрій поява тяжкої хвороби в 18% році. В серпні цього року він зачав лікуватись. Мн були оба тільки в його домі, бо родина виїхала на село. Він не раз важко зітхав і казав: „От ліпше була б мені попала куля, чим мала причинитися ця омана". Я заспокоював його як міг і тоді вів виходив у парк або в поле і вертав я жмутом паперів у руці. Кинув їх на стіл і важким кроком посунувся до своїх ліків. Я поглянув на жмуток і побачив написані чітко бея ніяких поправок вірші: „Оцей маленький Інструмент" і т д. 235
