Цю сторінку схвалено
XXV
Строфи
1
Пурпуром сонечко сходить,
Пурпуром криється в морю;
Так будь і ти все спокійний
В щастю і в горю.
2
Мужню силу хоч похилить горе,
Та не зломить, в підлість не поверне;
Так і свічку хоч схили додолу,
Свого світла вниз вона не зверне.
3.
Обрубане дерево знов зеленіє,
І місяць із серпа знов повний стає;
Це бачучи, чесні, не тратьте надії,
Хоч доля гнівная вас гонить і б'є.
4
Не цурається правди мудрець,
Хоч вона й з уст дитинячих буде, —
Так як в ніч, коли сонце зайшло,
Каганця не цураються люди.
