Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 16. Поезії (1958).djvu/60

XXV

 

Строфи

1

Пурпуром сонечко сходить,
Пурпуром криється в морю;
Так будь і ти все спокійний
В щастю і в горю.

2

Мужню силу хоч похилить горе,
Та не зломить, в підлість не поверне;
Так і свічку хоч схили додолу,
Свого світла вниз вона не зверне.

3.

Обрубане дерево знов зеленіє,
І місяць із серпа знов повний стає;
Це бачучи, чесні, не тратьте надії,
Хоч доля гнівная вас гонить і б'є.

4

Не цурається правди мудрець,
Хоч вона й з уст дитинячих буде, —
Так як в ніч, коли сонце зайшло,
Каганця не цураються люди.