Так гордости в душі людській
Не зносить Бог.
32
Хоч би й мертвого міг гнівливий воскресить
То Бог його за гнів його відкине;
В гнівливе серце помисл злий, як нетля
в світло, лине,
Сама згорить, а світла не згасить.
33
Хоча б ти і муки тяжкі потерпів,
А брата свойого не любиш,
То все ж ти на вічне життя не доспів,
Лиш дармо дочасне загубиш.
34
Як та опука від скали
Відскакує відлого,
Так кривда людська все паде
На кривдника самого.
35
Вогневі, що ліси палить,
На поміч вітер ще спішить,
Та каганець він загасить.
Так сильний сильного скріпля,
Король рятує короля,
Слабого ж топче й потопля.
36
Наче віз без коліс
Не покотиться до суду
