Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 16. Поезії (1958).djvu/77

IV

 

Притча про красу.

Аристотель мудрець Олександра навчав
І такий у альбом йому вірш написав:

„Більш ніж меч і вогонь і стріла і коса
Небезпечне оружжя жіноча краса.

„Тільки мудрість, наука і старші літа
Подають проти неї міцного щита.“

Аристотель мудрець по садочку гуля, —
Бач, Аглая іде і очима стріля!

Та Аглая, котрої надземна краса
Звеселяє людей і самі небеса;

Та їдких її слів і шпаркого ума
Всі боялися, навіть цариця сама.

Аристотель дівчині гаразд придививсь,
Як повз нього ішла, низько їй поклонивсь.

І промовив: „Аглає, благаю, молю!
Над всю мудрість, над сонце тебе я люблю.

„На часок-волосок вволи волю мою!
Чого хоч, зажадай, я для тебе зроблю.“

Усміхнулась Аглая. „Це ж почесть мені,
Що на мні зупинив свої очі ясні

„Той мудрець, що пишаєсь ним Греція вся,
Що умом обняв землю, зглибив небеса.