Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 16. Поезії (1958).djvu/93

XII

 

Притча про смерть.

Асока цар премудрий, милосердний —
Були колись такі царі на світі —
З цілим двором раз їхав через місто
І вздрів аскетів двох — худих, блідих,
В одежах із кори та бур'яну.
Швиденько зсів з коня могучий цар
І підійшов до них і поклонився
Їм до землі і цілував їх ноги,
Благаючи благословенства в них.

Не любо це було його дворянам.
„Занадто цар унижує себе
Перед неробами та жебраками!“
Та не посмів ніхто цареві в очі
Сказати це. А був там царський брат,
То цей почав цареві докоряти.
Мовчав Асока, не сказав ні слова,
І вечером у двір вони вернули.

А був у краю звичай старосвітський:
Коли кого на смерть засудить цар,
То перед дім його шле трубача;
І перед чиїм домом цей затрубить,
Тому на завтра треба смерти ждати.

То цар Асока ще в той самий вечір
Шле трубача з смертельною трубою
Перед свойого брата дім. Заграла
Труба зловіща. Похололо в серці