Г а р Н И Ш здіймав з князя зброю й верхню одіж, роззував чоботи. Чи маю стіл присунути к постелі? Князь. Так, так, присунь 1 Я в ліжку прочитаю Ще дещо з цієї книги. Лягав, Гарниш присував стіл з книгою до постелі і ставить на ньому світло. Добре, добре! Тепер вже можеш спать іти. ГарНИШ кланяється. Добраніч! Відходить. ЯВА VII Князь лежить у ліжку, котара відслонена. Ах, слава Богу, що по трудах дня Отак простягнесь чоловік! Заснути б! Та ні! Помолимось святому Богу! Бере книгу й мовчки читає, по хвилі: А все мені ота Предслава з думки Не сходить. Троє дитинят дрібних! Вона ж їх мати! Як то їй дивитись На них, як в лахах, у жебрацькім стані* В недолі, в голоді не раз, сльотою Та снігом биті так ростуть вони! Що буде з них? О, Боже! Відверни Оті думки від мене! Затверди, Замкни від них моє нещасне серце! Від цих думок, бач, одуріти можна Мені чужому! Що ж то мусить бути У серці матері !А я поганий, Я окаянний і забув про неї! Закон! Судили! Що значить сказати Одне маленьке слово те: ізгой! Невинне слово! Ще здається навіть, Що ласку чоловікові зробили, Бо він на смерть, бач, заслужив. Ізгой 99
