Сховався? Ніч. Куди його тепер Нащупаеш? Наближається до дуба. Князь. От хтось іде! Невже Розбійник? Овлур. Що це? Чую голос чийсь! А гов! Ти хто тут? Озивайся! Де ти? Князь. От дурень! Наперед питає: хто тут? А потім: де ти? Ти б вперед спіймав, А потім би дивився, що спіймав. Овлур. От лишенько моє! Не маю списа! Ä то я зараз би відбив тобі Охоту роздебендювать оттут. Князь. Не маєш списа? Бідний ти, небоже! Чи маю я позичити тобі? Ходи сюди! Овлур наближається до дуба. Ага, ти тут! За дубом! На моїм місці! Князь. Так ти тут господар? Овлур кидається на нього з мечем. Ти той їздець, що ось туди промчався? Князь. Го, го! Як бачу, ти не даром в лісі Живеш! Навчивсь лицарства від ведмедів. Хіба ж так чесний лицар нападає? Видобуває меча й відбиває його удари. Овлур, напираючи дужче. Я не є чесний лицар! Я плюю На честь лицарську! Ось тобі за те, Що пригадав мені її! Вдаряє на князя. Князь, відбиваючись. А прецінь Руца твоя про честь лицарську знає Ще більше ніж твої уста. Ти б'єшся Як бравий лицар! Овлур. Смерть тобі за те, Що похвалив мене отак! Ось на! Нападає. 108
