Вони тут є—чекають—поховались, Готові на страшне, прокляте діло. О, Боже І І невже ж нема рятунку? Наближається до ґанку. Князь спить, не знає, що навколо нього Чатує зрада, що мов дикий звір Чяпить уже, щоб скочити з криївки І розірвать його. Сьогодні суд,— О, так! Я добре чула, як змовлялись Ті зрадники, Добриня й Гостомисл: В день суду буде смерть для Святослава. Добриня не дожив, та смертю ще Своєю люто він помстивсь на мні І на нещаснім моїм чоловіці. Та другий ворог наш живе:й не спочиває. Я добре знаю, він на нині все, Все приготовив, щоб сповнити зраду. Нещасний князь! Немов орел у клітці Безсильний, беззахисний він попаде В ворожі руки! Боже! З ним пропаде И моя надія! Та ж від Гостомисла І від Всеслава нам не ждать добра! Та що ж! Бажала я спасти князя, Та завзялась зла доля! Вчора вже Останніх сил добула, вже здавалось, Що ціль осягнена—аж ні! А нині? Чи вже запізно? Хвилю мовчить і думав. Певна річ, цей двір Обступлений навколо, відси в город Жива душа дістатися не може. В палаті слуг немного, та й із них, Хто зна, чи деякі не є у змові Із Гостомислом. Господи, хто зна, Чи вже в тій хвилі діло їх прокляте Не Сповнене? Вбігає на ґанок. Га! Все одно! Біжу 156
