Г ОСТОМИСЛ клепче його по плечі. Гаразд, хлоп'ята! От люблю таких І А чи не з вас котрий пожартував Цю ніч у мене в замку? В а сю та. Ні, мій пане! Цю ніч Кунаш, твій вірний муж, між нас Зблудивши, розповів нам, що за діло Задумав ти. І нам той князь старий Ненависний, бо наших без ліку Замучив та побив, зовсім зо світу Зігнати нас завзявся. І ми всі Відразу радісно пристали к ньому. Прийшлось готовитись в дорогу, щоб На час поспіти. Гостомисл. Ну, а де ж Кунаш? В а с ю т а. Від нас він рушив у другу ватагу,— Я надіюсь, що надійде ось-ось, Бо наші всі, будь того певний, пане— По твоїм боці стануть. Г остомисл. Много вас? В а с ю та. Всіх тридцять мужа. Та ще п'ять пішло Із Кунашем. Г остомисл. Ну гарно! А тепер Обставте двір! Щоб з гридниці в палату Ніхто не смів ходить, ані з палати Не випускать душі живої 1 Браму Запріть! На всіх рогах кріпку сторожу Поставте! Путята, вояки, розбійники з Овлуром і князем відходять. Частина уставлюеться під вікнами, при гридниці і в лівих кулісах, а головна купа, з Овлуром і князем, обсаджує ґанок. На переді сцени лишаються Гостомисл і Запава. Гостомисл. Ну, здається, все, як слід! Доходить до мети все наше діло. Запава. Здається! І сама це бачу. Та проте Немов кліщами зимними стискає 158
