Князь. Встаньте! Не лякайтесь Нічого! Ще нам грозить небезпека! Розбійники встають. Все, все для тебе ми зробить готові. Останню крови крапельку проллєм, Щоб на твоє прощення заслужити. Князь. Цих двоє треба заховать! Сюди Ведіть їх ув оцю комору темну! Кілька розбійників відводять Гостомисла й Запаву до палати, князь говорить до них. Два вас при них лишіться! Скоро б з них Котре металось, стукало, кричать Хапалось, бийте в голову обухом! Розбійники з Гостомислом і Запавою щезають у сінях палати Тепер три пари з вас хапайтесь живо! До цих сіней дверей провадить троє. Позамикайте їх! При кожних дверях Ставайте два і підопріть плечима, А бердиші в руках держіть. Нікого Не випускайте, доки тільки можна. А хто б протисся, бийте в лоб обухом! Кілька розбійників знов входить до палати. Тепер ідіть по двох і замішайтесь Між тих, що по-під вікнами вартують! Нікого з Гостомислових людей, Тих, що в палаті є, не випускайте! Хто 6 ліз на двір, валіть обухом в лоб! Ну, а про мене й згадувать не смійте! Частина розбійників сходить з ґанку й розсипається попід вікна. Багато нас ще тут лишилось? В а с ю т а. Десять. Князь замикає візір. Га, скоро що, будемо боронитись! За сценою чути голосне биття в дзвони, далі крики, гомін і тупіт. 164
