Цю сторінку схвалено
Анна стелить жандармові на землі. Ти, Миколо двері позамикав?
Микола. Ба, а якже! Позіхає. О, пора в стебло. Христиться й шопотом молиться до образів.
Жандарм. Та хіба й собі роздягатися. Роздягається, христиться й лягає на землю. А якби я завтра рано не збудився, то будьте ласкаві збудити мене, скоро встанете.
Анна. Добре, добре.
Кладе його карабін на лаву, заглядає до печі й затикає її. Тим часом Микола, скінчивши молитву, розперізується й лягає на постелі.
Микола. Ти спиш уже, Михайле?
Жандарм. Та дрімаю. Або що таке?
Микола. Та нічого. Добраніч тобі!
Жандарм. Добраніч!
Анна христиться, відтак стає за припічок і гасить лямпу.
Заслона спадає.
29
