Я В А І Рано, хлопець замітає робітню. Мартин і Криштоф, що перед хвилею прийшли, передягаються, надівають фартухи, щоб засісти до роботи Мартин. Живо, ти мавпо, живо! Восьма година, а ти ще не встиг тут попорядкувати! Криштоф. Господи Боже! Ти ще й виставу не вивісив! Роззяво. І про що ти думаєш, га? Замахується на нього поясом. Хлопець. Прошу пана, я не можу сам виставу винести. Криштоф. Мовчи, драбе! Бери, я тобі поможу. Беруть шафку з чобітьми і черевиками й виходять. МарТИН сідає при варстаті. І ДЄ ЦЄ Наш Маи- стер подівся? Служниця каже, що ще ранісінько кудись вийшов. Голову свою даю, що верне закроплений. А тут пильна робота, партії поприходять по замовлення — що я їм скажу? Майже нічого готового нема! Криштоф і хлопець вертають з двору. КрИШТОф зазирає в бокові двері, до хлопця. Ти, майстрова вже встала? Хлопець. О, давно. Криштоф. Хоч би дала дещо поснідати. Мар тин роблячи. Пане Криштофе й ти, хлопче, прошу до роботи! Треба хоч оцю пару чобіт скінчити для пана радника — по обіді пришле по них. 305
