не пустимо. Мусите придивитися основно на тому життю. Цимбальський. Розуміється, це наша задача. Тут уже певно треба своє зробити. Тільки без страти часу. Шпіцкопф. Що ж, здається, ми тут усі зібрані, анкета в комплеті. Г у так. Так, так, як той казав, комплета в анкеті. Шпіцкопф. Ми власне, ідучи до вас, шановний пане Чирняк, говорили про те, що йдучи до вас, треба таки добре побродити по болоті. Я й не думав, щоб у Львові можна було де здибати таке болото. Чирняк. То не з добра, пане редактор, не з добра. Колись не такі часи були, я мав робітню на Сикстуській, близько ринку, п'ять челядників держав і двох хлопців, та й то замовлення плили як вода на лотоки. А тепер— махає рукою—самі бачите. Шпіцкопф. Дозвольте, дозвольте, і давно це було? Чирняк. Хіба не знаєте? Ще нема цілих десять літ. Шпіцкопф нотує. Ваша правда! То важний факт! „На протязі останніх десяти літ великий упадок ремесла!“ Отак! Це сумно. Цимбальський. А позвольте вас спитатися, багато тепер смоли спотребовуєте на рік? Чирняк. Смоли? Ну, смола, то ще не рубрика. Цимбальський. Ну, але все таки? Чирняк. Та що, може за десять центів1 може за п'ятнадцять. 1 Цент—копійка. 319
