Рахміль. Є! Писар. Ну, Богу дякувати! Давай сюди! Рахміль. Та потім, у корчмі! Тут при людях ніяково. Ще подумають, що ми в якій спілці. Не бійся, в мене вони не пропадуть. Р я б и н а тягне його направо. Рахмілюї Радь, що робити! Люди збунтувалися зовсім і вернули додому. Ніхто по кльоци не поїхав. Рахміль руки в кишені. Що ж то мене обходить? Не моє діло. Р я б и н а. Ну, а як же я кльоци звезу? Рахміль. То не звозіть, про мене. Р я б и н а. Ба, а з кавцією що буде? Рахміль. Пропаде. Люди. Гурра! Рябина опутаний! Аж тепер опутаний! Рябина люто. Чи знов ви, прокляті? Не будете ВИ раз ТИХО? Кидається з палкою, люди розбігаються. ЯВАХ Кааибрід під деревом, Рябина, Писар, Рахміль Рябина до Казибріда. Га, псе старий! Це ти їх бунтуєш! Але чекай! Я вже послав по шандаря. Зараз тут буде й ще нині помандруєш у ланцюжках до міста. К а з и б р і д. Може котрийсь із нас обох і помандрує. Рябина до Рахміля. Слухай, Рахмілю, порадь ти мене, що мені з тими дідьчими кльо- цами робити? Рахміль. Що я вам пораджу? Звозіть, а як ні, то кавція пропаде. Рябина рве на собі волосся. І-Цоб ти сам радше пропав! Адже це не мої гроші! 391
