Микола бере чарку. Гa, виджу, з тобою нема іншої ради. Здох-бись, Михайле! П'є.
Жандарм сміється. Ха-ха-ха! Здох-бись! Гарно ти мені здоров'я зичиш! Ха-ха-ха! Сміхованець з тебе, Миколо, бігме, сміхованець. Плеще його по плечах.
Микола. Що ж, Михайле, що кому належиться!
Жандарм. Так ти думаєш, що мені належалось би здохнути?
Микола. Думаю, що це було б ліпше і для мене, і для тебе і для оцієї. Показує на Анну.
Жандарм. І для оцієї! А, ми й забули про господиню! Наливає. Ну, Анно, випий за здоров'я свого чоловіка!
Анна. За твоє здоров'я, Михайле! П'є.
Жандарм. Ха-ха-ха! Бачиш, Миколо, твоя жінка мені трохи інакше бажає, ніж ти! Ну, випиймо ж тепер за її здоров'я! П'ють.
Микола. Тай міцний же твій вишняк, Михайле. Від двох чарок вже й у голову б'є.
Жандарм. Не слухай того, синку мій! Це тільки твоя голова слаба, ось що! Міцної голови він і по десяти чарках не хапається.
Микола опирає голову на локоть. Слаба голова, кажеш? Правду кажеш! І без твого вишняку вона мені ходором ходила, а тепер ще гірше. Знаєш, Михайле, що я тобі скажу так, по приязні, по старій знайомості?
Жандарм. Ну, що?
Микола. Може би ти перестав у мене бувати?
Жандарм. А то чому, Миколо? Надоїли тобі мої відвідини?
Микола. Надоїли, не надоїли, а так. Мені здається, що воно було б ліпше, якби ти не показувався.
64
