Так Зігфрід жив без горя і турботи.
Аж ось прочув, що єсть в Бургундії
Дівиця мила і чудово гарна,
Широко славна красотою, честю
І добрим серцем. І задумав Зігфрід
Любов її здобути. І почав
Про неї думать і тужить за нею.
Не раз йому рідня давала раду,
Щоб вибрав пару любую собі.
«Я хочу взять Крімгільду, — мовив Зігфрід, —
Вона в Бургундії живе. Я чув про неї,
Що красота її така, що й цісар
Не постидався б полюбить її».
Довідався про волю сина Зігмунд,
І стало щось йому турботно; зажурилась
І мати Зігелінда. Не одно вони
Чували про Крімгільду, про братів
Її й дружину їх, і страшно їм
Було, що син їх пнесь в такі пороги.
І ось вони задумали відрадить
Ті сва́ти синові.
«Мій тату любий,—
Сказав на теє Зігфрід, — радше вже
Нікого в світі я любить не буду,
Як не посватаю оту, що серцю люба».
«Як так, мій сину, — відмовляє Зігмунд, —
Я не противний і тобі поможу.
Та знай, що в Гунтера борців багато
