Вони б'ються, і Джоні там б'ється,
Б'ються сміло, хоробро, зухвало,
Аж зі всеї двірні короля при життю
Не один, тільки три позістало.
Почалася о восьмій уранці борня,
Протяглася по третій пів,
Пі борець той над голову Джоні,
Паче ластівка, бистро злетів.
Але Джоні, стрункий, молодий воївник,
Закрутив його в кружало там,
І на вістря меча його славний борець
В один мент настромив себе сам.
«Тепер кличте попа! — гордий Джоні гукнув.
Хай звінчав мене й мою милу!»
«Кличте ще писарів, — так промовив отець, —
Щоб придане її почислили».
«Не хочу ваших скарбів, ні ваших земель, —
Гарний Джоні йому відгукнув, —
Хочу тільки мою гарну, вірну дружину.
Що я кров'ю своєю здобув».
І взяв свою милу за білую руку
І став з нею серед долини
«Чи маєте більше ще англійських псів,
Щоб ми поборолися з ними?»
І до рота приставив він трубку малую,
І заграв на ній грімко, щосила:
До Шотландії їхала слава та честь,
Що англійськую зручність побила.
І до рота приставив він трубку малую,
І заграв, аж лунала долина,
А луна та несла по лісах і полях:
«Їде тут Джоні Скотт і дружина!»
