«Доню, всяк тебе пізнає,
Бо високі в тебе груди».
«Я надіну срібний панцир,
То й познаки з них не буде».
«Доню, всяк тебе пізнає,
Бо маленькі в тебе руки».
«Візьму менші рукавиці,
Ліпше на військові штуки».
«Доню, всяк тебе пізнає,
Бо маленькі в тебе ноги».
«Менші чоботи надіну,
Легше буде для дороги».
«Тату милий, мамо мила,
В серці мойому кручина!
Бо капітан наш, граф Дарос —
Не мужчина, а дівчина».
«Запроси його, мій сину,
В сад з собою погуляти;
Як дівчина, — буде зараз
Гарні цвіти, рожі рвати».
Але панна була мудра,
Зараз яблука хапає.
«Котра панна ніжна й чула,
Радо цвіти все зриває.
«Якби в мене була мила,
Я робив би їй прибутки:
Все додому приносив би
Рожі лиш та незабудки».
«Тату милий, мамо мила,
В серці мойому кручина,
Бо капітан наш, граф Дарос —
Не мужчина, а дівчина».
