ІЗ ІТАЛІЙСЬКИХ НАРОДНИХ ПІСЕНЬ
СМЕРТЬ ВОЯКА
Сеї ночі в дві години
Я почула плач великий,
Се був плач Павла Гулельмо.
Бравий той Павло Гулельмо,
Тяжко ранений у битві,
Промовля до своїх друзів:
«Ой, прошу вас, браття й друзі,
Ой, прошу вас та благаю,
Викопліть мені могилу,
Так широку, як глибоку!
«На вершку ж могили тої
Проробіть мале віконце,
У яке б покласти можна
Все мов вояцьке вбрання.
«А в ногах могили тої
Ви повісьте мою зброю!
Потім напишіть листочок,
Дайте вістку моїй неньці.
«Нехай ненька добре дбає,
Своїх волосків нитками
Хай мені сорочку вшиє,
Кров'ю з кінців своїх пальців
Хай її вона гаптує,
|
