Ждуть, волосся поправляють
Перед дзеркалом і в нього
Новії цвіти уплітають».
Моу-Лян вийшла з свого дому,
Вибралася у дорогу,
Щоб відвідать тих, що з нею
Стільки літ були при війську,
Дивувалися страшенно
Ті товариші військові,
Що так много літ із нею
У одних рядах ходили,
І ніхто з них не дізнався,
Що Моу-Лян була дівчина.
А Моу-Лян рекла на теє:
«Легко заяця пізнати,
Бо в швидкім бігу він часто
Спотикається й кізли робить,
Легко взнати і зайчицю
По очах витріскооких,
Що перестраху все повні;
Та коли в страху смертельнім
Навзавід обоє скачуть,
Хто тоді пізнати може,
Котре він, котре вона?»
