Ця сторінка вичитана
ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР
ІЗ СОНЕТІВ
CXXX
У моєї пані очі
Не такі, як сонце, ні,
І коралі червоніші
Від пурпуру уст її.
Коли білий сніг, то певно,
Що смаглява в неї грудь:
Коли волос—дріт, то в неї
Дроти чорнії ростуть.
Бачив я всілякі рожі —
І червоні й білі теж,
Та таких на личку в неї
Рож ти певно не найдеш;
І багато розкішніших
Пахощів нам вироста,
Аніж ті, якими дишуть
Мої милої уста.
Я люблю її розмову,
Хоч докладно знаю сам,
Що музика приємніше
Гомонить моїм ушам;
Як богині ходять, цього
Я не бачив ані в сні;
Моя пані, як і всі ми,
Ходить просто по землі.
