Відказує друга з тих грішних душ:
«Гляджу в твої очі, о милий,
То й голод, і холод забуду, і всю
Недолю, що ми пережили!»
Вони цілувались з слізьми на очах,
В сердечних обіймах сумніли,
Всміхались потім, затягали пісень,
А далі зовсім заніміли.
А рано комісар із суду прийшов,
А з ним заприсяглий цирулик,
Оглянули трупи і в свій протокол
Все благополучно втягнули.
Цирулик сказав: «Оцей гострий мороз
А ще й порожнеча жолудка, —
Причини їх смерті, ще диво й так,
Що швидше не вмерли тутка».
Додав ще, що скоро потисне мороз,
То конче потрібна перина
Вночі, а при тому поживна їда —
Найліпше печена свинина.
