Відказує друга з тих грішних душ:
«Гляджу в твої очі, о милий,
То й голод, і холод забуду, і всю
Недолю, що ми пережили!»
Вони цілувались з слізьми на очах,
В сердечних обіймах сумніли,
Всміхались потім, затягали пісень,
А далі зовсім заніміли.
А рано комісар із суду прийшов,
А з ним заприсяглий цирулик,
Оглянули трупи і в свій протокол
Все благополучно втягнули.
Цирулик сказав: «Оцей гострий мороз
А ще й порожнеча жолудка, —
Причини їх смерті, ще диво й так,
Що швидше не вмерли тутка».
Додав ще, що скоро потисне мороз,
То конче потрібна перина
Вночі, а при тому поживна їда —
Найліпше печена свинина.
Плюнь на всяку таємницю,
Всякі «але», всякі «може», —
Розкажи нам чесно, ясно
Щиру правду, мій небоже.
«Чом у нужді, чом у крові
Чесний гине, пропадає?
Чом підлець жиє, панує,
Спишна, згорда походжає?
«Хто тут винен? Чи Бог стратив
Власть, чи йому все обридло?
Чи він сам ті збитки робить?
Ах, та се було би підло!»
