Співаєш, як колись Тіртей
Співав, герой свобідний,
Та публіку найшов ти злу
І час невідповідний.
Прихильно слухають вони,
Хвалять і плещуть, братку:
А то високії думки,
І форму має гладку!
А як засядуть при вині,
Тобі п'ють многа літа,
Відтак почнуть твої пісні,
Горлаючи, ревіти.
Раб любить вольний спів співать
В шинку, підпивши живо:
Від співу легше на живіт,
Смакує ліпше пиво.