Перейти до вмісту

Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu/357

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана


Не дала загинуть
Та моя родина,
Взяли сиротину
Козаки за сина.

Взяли не за сина,
За рідного брата,
Виховали з мене
Козаченька-хвата.

Дали вони мені
Гостру шаблю збоку,
Дали кониченька
Доброго до скоку,

Щоб я кониченьком
Гнав татар по полю,
А шаблею сік їм
Голови додолу —

В їх рядах рицарських
Як любо гуляти!
Як в орлячім стаді
Юному орляті.

Гей, я вояк з роду,
Не згину в спокою,
Згину за народ свій
У святому бою.

За його свободу
І за славу гожу
Радо молодую
Голову я зложу.

На коні, не в ліжку
Смерть мене догонить;
Як з коня звалюся,
Шабелька задзвонить.