Не дала загинуть
Та моя родина,
Взяли сиротину
Козаки за сина.
Взяли не за сина,
За рідного брата,
Виховали з мене
Козаченька-хвата.
Дали вони мені
Гостру шаблю збоку,
Дали кониченька
Доброго до скоку,
Щоб я кониченьком
Гнав татар по полю,
А шаблею сік їм
Голови додолу —
В їх рядах рицарських
Як любо гуляти!
Як в орлячім стаді
Юному орляті.
Гей, я вояк з роду,
Не згину в спокою,
Згину за народ свій
У святому бою.
За його свободу
І за славу гожу
Радо молодую
Голову я зложу.
На коні, не в ліжку
Смерть мене догонить;
Як з коня звалюся,
Шабелька задзвонить.
