Перейти до вмісту

Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu/375

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана


Хто жебрак був за Перуна,
Жебрав і потому,
А хто був душа правдива,
Того гнали з дому.

Бо світ все однакий, люди
В нім не роблять зміни:
Плюнь хоч сто разів у море,
Не зіб'єш в нім піни.

То й на Русі без Перуна
Все старим порядком
Бігла світова машина
Як по маслі гладко.

Та за теє попсувалась
Церковна машина,
Бо попам у їх млиночку
Луснула пружина.

Хлоп, то хитрий лис від роду
До крайньої нитки:
З того втоплення відразу
Вимацав пожитки.

Перестав шістки давати
На служби та треби,
Та молебні, бо нема, мов,
Пана бога в небі.

На всеночне не ходили,
Водосвят не стало;
З голоду дяки вмирали,
Попам спласло сало.

Стали діятися чуда:
Кров текла з ікони,
Чиста панна породила
Чотири дракони.