Лиш одну мав хибу
Той предобрий пан,
Що на голярів був
Дуже злий тиран:
Лиш раз в рік він стригся й підголявся,
В довгих патлах і кудлах пишався,
Мов кудлач-баран.
Та ще гірш бувало:
Лиш яр скінчиться,
І гол яр обголить
Царськії лиця,
Жде на нього дивная заплата,
Та не сріблом, але з руки ката:
Шнур, шибениця.
Дивувались люди,
Гризла всіх та вість,
Що сей цар предобрий
Мав такую злість.
Та що цар дасть, те їдять підданці,
Так привикли з часом і ірландці
Сю глодати кість.
Голярі лиш звикнуть
Не могли ніяк,
Бо та шибениця
Кепський має смак!
Та що діять? Терпи, що припало!
Бо для бунту їх було замало, —
Бачив сеє всяк.
Тож рік в рік, бувало,
Як лиш май почнесь,
Сходиться на раду
Цех голярський ввесь:
Там кидали жереб сумовитий,
Кому стригти Лавріна й голити
Й висіти прийдесь.
