Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu/438

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана


я видерсь на ropy, заблудив, з обрива впав І стратив пам'ять. Потім ожив чи це Був сон? М'яким, зеленим луrом я ступав, Куди блаженні так здавалось тихими Купками похожали, в квітах і вінцях. Одноrо я пізнав і він пізнав мене: Це мій вояк був, що недавно скинув прах Життя земноrо, чесно свій проживши вік. До мене він: "Привіт тобі, Теспезіе!" ,.Пощо ім'я нове, чудаче дядику? ЯК звеш мене? Чи ж я не Арідей тобі?" Та кучері потряс він запахущіі: "Ще раз кажу: "Привіт тобі, Теспезіе!" Тоді я справді пробудивсь. Кривавий я Лежав на схилі, круки хижі в очі вже Мені дивились. Що ж іще? Я іншим став, Хоч коштом преважкоі з серцем боротьби! Та непорочне це ім'я нове мене Скріпляло сво!м эrуком божеським" . "Прощай, Евкрате!" Щасти Боr і тобі, Теспезіе!"


II. Шіллерів похорон

Два світочі мигтять понуро, вітер їх
І дощ щохвилі намагається згасить.
Сукно термосить на смерекавій труні.
Ані вінця, та й за труною ні душі.
Мов сквапно злочин там який у гріб несуть.
Спішаться грабарі. Лиш хтось невідомий,
Плащем широким велично обтулений
йшов за труною. Це був геній людськости.