Ай ти сонце, ай сонечко,
Чом ти світиш так сумно,
Чом ти так світиш на нас,
На бідний народ?
Де наш князь, де воївний люд?
До Отта́ пішов він вдаль,
Хто ж від врагів охоронить
Землю рідную?
Довгим тягом німці тягнуть,
А із німцями й саси
З стародавніх гір Згорельських
В нашу країну.
Дайте, небожата вбогі,
Дайте злото та срібло,
А ні, то вам попалять
Хати та двори!
Ах, таки нам все спалили,
Срібло, злото забрали,
Овечки позаймали;
Далі д'Троскам йдуть.
Ой, не тужіть, кметі, браття,
Вже для вас трава встава,
Хоч так довго потоптана