Ця сторінка ще не вичитана
Не зламаєш її вмить. Не гадай, що так ти бравий, Що пощади я молю! Ось держи, я для забави Тебе, дурню, обпалю. Вона вибухав полум'ям і уноситься вгору. Линь в ефір за мною ясний, Поспішай у гріб безчасний, Ціль пропащую лови! Є в ф о р і о н отрясаючися з останнього полум'я. Скали тут скрізь грізні, Ліс і хащі й нора! Тісно тут щось мені, Кров молодая гра. Вітри вверху шумлять, Хвилі внизу гримлять: Здалека чую грім,— Хочеться буть при нім. Скаче горі скалами чим раз виїце. Гелєна, Фавст, Хор. Де ж ти скачеш, як козиця? Страшно глянуть! Стережися! Е вф о р і о н. Чим раз вище мушу пнятись, Чим раз ширше роздивлятись. Знаю тепер, де я! Пелопса це земля, А в її центрі я— Морю й землі рідня. Хор. Як тобі гори й гай Тут не до л£ду, 165
