Чути шум ііри кожній грядці, кожна Тичка шелестить. Кіш ркрипить, стукочуть ведра, повні ноші аж тріщать, Всі йдуть до великих кадей, де толочать босяки. Підтупцем ногами дусять чистий плід ягід сочистих; Бризька, піниться, мішаєсь виноградна темна кров. Втім до вуха долітає гук літаврів і цимбалів. Знак дає, що Діонізос із містерій розповивсь, З козлоногими надходить, козлоніжок в танці водить. А при тім гука безумно капловухий звір Сілен, Галас! Ратиці толочать всяку скромність і звичайність, В п'янім одурі всі змисли, глушить уха дикий рев! П'яні мацають, де чарка, повні черева й чуприни; Цей та той ще щось тямує, та збільша лиш веремію; Щоб зібрать новий мощ, швидко спорожняють старий міх. Заслона спадав. Форкіяда на просценіюмі випростовується кольосально, сходить із котурнів, відкидав маску і заслону і виступав в виді Мефістофеля, щоб, коли б того було треба, пояснити штуку епілогом. Перекладено 1899. 175
