сне перед кожним річевим титулом, що зазначуе головну тему пісні, назву одної з дев'яти Муз, ось у якім порядку: 1. Каллі- сопе—Муза епічної поезії, відповідно до епічної експедиції змісту поеми; 2. Терпсіхора—Муза танцю, відповідно до головної теми цеї пісні, в якій оповідається про стрічу Германа з Доро- теєю, і описано прикру сцену між Германом і його вітцем; 3. Талія—Муза комедії, відповідно до характеристики міщанства, а особливо аптекаря, потрохи комічної фігури в поемі: 4. Ев- терпе—Муза ліричної поезії, відповідно до чутливої та зворушливої сцени між Германом і його матір'ю; 5. Полігимнія—Муза многоголосового співу, відповідно до характеристики юрби вигнанців та їх безладдя в поході; 6. Кліо—Муза історіографії, відповідно до характеристики французької революції та становища німецької людности супроти неї; 7. Ерато—Муза любови, відповідно до характеристики Доротеї, що являється головною фігурою цеї пісні; 8. Мельпомена—Муза трагедії, відповідно до серйозної події поєднання між Германом і Доротеєю для зв'язку на ціле життя; 9. Уранія—Муза зоряного неба, відповідно до щасливого закінчення поеми з виглядом на кращу будучину. Вже сам цей уклад показує, як глибоко обдумав Ґете плян своєї поеми. Не вважаючи потрібним вдаватися в подрібний розбір цеї поеми, завважу тільки, що, на мою думку, Гете дав у ній свойому народові хоч і не національну епопею на подобу стародавньої „Пісні про Нібелюнгів", бо такої епопеї в тих часах роздрібнення політичного житія в Німеччині не було можна сотворити, то все таки дав твір, наскрізь реальний своїм змістом, наскрізь чистий і моральний своєю духовою атмосферою, наскрізь патріотичний тою любов'ю до рідного краю та тим мужеським почуттям гідности й вартости рідного народа, яким пройнята вся поема, дав, нарешті, твір незвичайно високої літературної вартосіи, тим вищої, чим скромнішою була основа поеми. Все те, на мою думку, запевняв Гетевій поемі не тільки невмен- шену й досі популярність серед німецького народа, але чинить її також коштовною перлою в скарбниці загально-людської літератури, та вчинить її, надіюся, також улюбленим, пожаданим та адоровим кормом духовим нашого українського народу. Писано д. 20-21 січня 19 3. 182
