Маю надію, що й ти, любий Германе, нам незабаром Суджену в дім приведеш, а до неї ще й придане гарне. Адже статочний муж все і дівки багатої гідний; 170 Та й благодать немала, коли враз із коханим подружжям Всяке хосенне добро в дім прийде, в кошах та у скринях. Адже не даром рік-в-рік приготовув мати для доні Звої тонких полотен, рушників та білизну хорошу, Родичі хресні дають у дарунку їй срібну посуду. 175 Батько ж у скринці своїй відклада золотії дукати, Щоб могла доня колись тим добром і дарунками тими Врадувать хлопця того, що візьме її з-поміж всіх інших. Знаю, як любо жінці, коли в домі свого чоловіка Бачить у кухні і скрізь по покоях усе своє власне, 180 Власним біллям накрива і столи і подружню постелю, Тільки посажну я рад в своїм домі невістку вітати, Бо непосажну вкінці почне муж зневажати, слугою Стане вважати її, що прийшла з клунком у господу. Хвиля кохання мине і муж робиться несправедливим. 185 Так, синку, ти б мені втіху зробив на старість велику, Якби невістку нам припровадив до дому гарненьку Тут з сусідства, ось хоч би із того зеленого дому. Пан його справді багач, торговля в нього й фабрик чимало: Все багатіє день-в-день, бо купцеві все зиски приносить. 190 Три в нього донечки, їм самим тільки прийде ввесь цей маєток. Найстарша, знаю це, вже є заручена, але молодша І наймолодша — обі ще свобідні і, може, недовго. Я би на місці твоїм уже досіль, не гаючись довго, Взяв* був із них котрубудь, так як маму твою без вагання*. 195 Скромно на те відповів нетерпливому батькові Ґерман: Дійсно, і я так бажав, як і ви, одну з дочок сусіда Вибрать. Аджеж ураз ми зростали й училися в школі, Бавились враз на торзі біля студні дітьми ще малими, И часто я їх боронив від хлоп'ячої псоти й пустоти. 200 Та це давно вже було, підростаючи люблять дівчата Дома сидіть і забав свавільніших тепер уникають. Певно, виховані добре вони. І нераз по старому знакомству— Я заходив у їх дім, як і ви собі цього бажали. Але ніколи мені не було в їх товаристві втіхи; 205 Все я там мусів зносить, як вони на мені щось ганили. Сурдут за довгий на мені, то грубе сукно, або краска Надто негарна, не так завите волосся, як треба. Врешті, надумався я пристроїться так само, як тії Купчики, що там у них все в неділю у гості приходять 210 І півшовкові на них накидки тріпочутж;я в літі. Скоро збагнув я, однак, що вони собі з мене глузують; 194
