Жрець. Едіпе, зверхнику мойого краю! Всілякого віку народ ось тут Обляг твій вівтар. Ті до смілих летів Ще не оперились, а цих вже літ Вага зігнула. Це жерці,—я Зевсів. А одне цвіт молодіжі добірний. А прочий люд, гілками умаєний, Заляг всю площу перед обома Святинями: Атени й Феба чесним Пророцьким вогнищем. Бо город наш, Сам бачиш, важко б'єсь у лютім вирі, Не може виринути головою З бурхаючих потопів—з пащі смерти. Посуха нищить у земному лоні, Все, що посієм, в зароді самім; Худоба наша гине, навіть діти Невроджені у лоні матерів! Та й найлютіший ворог, бог зарази Вогненний, пагубний гуля по місті, Дім Кадма1 робить пусткою глухою І темний Ад наповнює риданням. Тому ж ми, пане, облягли твій вівтар, Я й діти ті, вважаючи тебе Хоч і богам не рівним, та все ж вищим, Ніж прочий люд, задля твоїх чудесних Пригод, в котрих боги тебе вели. Бо ж ти, заледве в город цей прибувши, Нас увільнив від датків тій страшливій Співачці—Сфінкс-, і то без наших рад, Без вказівок. Лиш при богів підмозі 1 21 Кадмос—основатель Теб; дім Кадма—Теби (їв. Ф р.). 2 Сфінкс—дивовижна казочна потвора з головою жінки, тілом пса, крильми, кігтями льва, хвостом дракона й людським голосом. Вона появилась була на горі коло Теб і 236
